Жінки М’янми – перше, що ти помічаєш по-приїзду у цю азійську країну. Вони прикрашають обличчя візерунками із пудри дерева танака. Проте сьогодні розповідь буде не про звичайних м’янмарських красунь, а про жінок Падаунг (падонг, падаун), що за звичаями видовжують свою шию металевими кільцями, носять традиційні вбрання і живуть так як і десятки-сотні років тому.
Після декількох днів споглядання численних пагод і буддистських архітектурних особливостей Мандалаю, Багану та Кало нам захотілось глибше зануритися в культуру та побачити справжнє життя віддалених і менш популярних серед туристів регіонів.
Де побачити Падаунгів?
Ми відправилися у штат Kayah та його столицю Loikaw. Сюди декілька разів на день ходять автобуси із Кало та інших міст, просто питайте на автостанціях. Дорога не скрізь якісна, часом навіть напружена. Треба запастися ентузіазмом і терпінням. Містечко – невелике, хоч це і столиця штату. За день можна переглянути декілька пагод і пройти в центр. Сюди приїжджають не чисельні туристи, тому і вибір бюджетного житла дуже обмежений – 2 бюджетних (за м’янмарськими мірками) гестхауси і декілька готелів (від 40$ за дабл).
На наступний ранок після приїзду ми відправилися на зустріч із жінками племені, чи правильніше казати етнічної групи, Падаунг. В путівниках та на Інтернет-ресурсах нема ні точок ні координат сіл, де живуть ці люди. Довелось брати провідника із машиною, який виявився водієм таксі.
Коротка довідка про етнічну групу Падаунг:
Штат Kayah був закритий для туристів до 2014 року у зв’язку із етнічними військовими конфліктами.
Жінки Падаунги носили латунні кільця з давніх-давен. Вони дуже важкі. Під їх вагою ключиці та плечові кістки деформуються, що створює оптичний ефект видовження шиї.
Існує думка, що якщо зняти кільця, то шия зламається. Це не так. За декілька тижнів м’язи набирають форму, проте кістки так і залишаються деформовані. На фото і відео ви можете побачити одну таку жінку на ринку.
Для чого жінки Падаунги видовжують шиї?
Існує декілька теорій:
- щоб відрізнятися від інших етнічних груп;
- кількість кілець – це символ краси і соціального статусу;
- раніше чоловіки ходили на полювання в джунглі, а жінки залишалися дома. В цей час в село навідувалися гірські тигри і нападали на жінок, чи дітей. Кільця давали більше шансів вижити.
Сьогодні ніхто точно не знає справжньої причини, проте досі продовжують слідувати традиціям.
Село Пан Пет мало розвинене, віддалене та наповнене дивною м’янмарською культурою. Жінки, переважно, займаються рукоділлям і домашнім господарством. Продають сільські пожитки на ринку для місцевих та шарфи туристам.
Ми зустріли на вулицях жінку Падаунг, що грала на триструнній гітарі, так привертаючи увагу до свого торгового прилавку. Ця музика використана у відео вище.
Біля іншого будинку жінка разом із дитиною копали чорних жуків. А потім вона нам показала, що це для їжі. Виглядає не апетитно, проте ми побачили, як вона жувала одного.
Село повністю дерев’яне, без електрики, мало мото-транспорту та багато дітей грається на вулицях.
Якщо вам випаде шанс побувати в М’янмі та побачити етнічні групу, постарайтеся потрапити на п’ятиденний ринок (five day market). Сюди приїжджають із округи різні етнічні групи, продаються неймовірні речі, ціни нижчі ніж у селах і можна побачити нетуристичні картини життя.