У Кералі, окрім спекотних місць, є прохолодні оази. Одна із них – Муннар. Як добратися із Кочі до Муннару, що подивитися, де дешевше жити – у нашому фото-путівнику.
Після місяця життя у Кочі ми відправилися у гірський район, щоб трохи охолодитися перед новорічними святами. Муннар входив до нашого списку «must see» і виправдав себе. Бюджетним мандрівникам треба акумулювати свої здібності, щоб знайти адекватне житло, пересуватися околицями та побачити найбільш цікаві місця.
Munnar, India – December 15, 2015: Decorated truck with people going to work on tea plantations.
Як добратися із Кочі в Муннар
До Муннару 130 км, або 4,5–5,5 год в дорозі. Державні та приватні автобуси ходять із кількох автостанцій в районі Ернакулам (KSRTC bus station і Kaloor bus stand). Ми нарешті підкорили місцеві автобуси. Із Форту Кочі добиралися міським автобусом, який їхав в Kaloor. Вартість 30 рупій на двох. Нас висадили де треба, ще й швидко направили на потрібний автобус до Муннару. Пересадка зайняла 1 хвилину.
Автобуси до Муннару бувають комфортабельні із кондиціонерами та звичайні. Ціна квитка на двох 220 рупій ($3,5) і за 4,5 год ми вже були в Муннарі. На приватні – на 10-15% дорожче. Ми сіли у звичайний, але з поміткою FP (Fast Pasanger Bus), що дуже скоро відчули. Водій мчав як міг, пасажири вистрибували і заходили на зупинках тривалістю в декілька секунд. «Найвеселіше» почалося на вузьких гірських серпантинах, де нас не слабо крутило, як на американських гірках. У кого слабкий вестибулярний апарат – краще пити спецтаблетки завчасно.
Ми підготували карту із основними точками: житло, місця для фотозйомки, автобусні зупинки, пішохідні маршрути.
Де жити
Можна жити в самому місті Муннар. Тут великий вибір хоумстеїв, готелів, курортів. Ціни перед святами різко піднімаються. Власники не поспішають їх знижувати, надіються на напливи туристів і високий сезон. У місті легко знайти, де харчуватися – багато торгових точок і туристів. Наші знайомі жили у Kaippallil homestay за 700 рупій. На сайтах букінгу немає дешевих варіантів, є лише готелі від 2000 рупій, тому краще шукати житло на місці.
Ми ж вирішили жити у сусідніх селах, які знаходяться у пішохідній доступності до плантацій, чи інших цікавих нам місць. На дві ночі зупинилися у Чіннаканалі (Chinnakanal) за 15 км від Муннару. Шукали житло із місцевим рікшою, якому вперто пояснювали, що нам треба бюджетне житло, а не курорт. Перший варіант на в’їзді був старим, похмурим і сторгувалися лише на 700 рупій. Відмовилися та поїхали шукати щастя далі. Наступний – виявився наш. Новенький будинок Royal Green із просторими 4-ма кімнатами, кухнею і гарячою водою коштував нам 800. Сказали, що тут ми перші клієнти. Не найнижча ціна, проте варіант виявився затишним.
Хоум стей Роял Грін в Чіннаканалі
Ще дві ночі провели у Девікуламі (Devikulam) за 10 км від Муннару. Житло знайшли за рекомендацією поліцейського. Хоумстей – біля школи (див. карту), його власник – колишній вчитель, зараз пенсіонер. На другому поверсі 4 кімнати, загальний хол, є гаряча вода. Ціна за кімнату 800 рупій. Можна недорого замовити сніданок чи вечерю у господаря. У селі мало місць, в яких, на наш погляд, можна було б поїсти. Є декілька кіосків із бананами, снеками.
Транспортні питання
Найзручніше орендувати мотоцикл в Муннарі, але нам цей варіант не підходить, бо нема водійських прав, та й ціни 300-400 рупій на добу, що більше за наш бюджет.
Є авторікші за 40 рупій/км – треба торгуватися. Ціна висока, бо оплачується, зазвичай, дорога в 2 сторони, навіть якщо їхати не прийдеться. Звичайно є й таксі, але ціною ми не цікавилися.
На зупинках є прототип маршрутки – shearing car/ricksaw/jeep/. Ось він наш економваріант. В один транспортний засіб сідає 5-15 чоловік, що їдуть в одному напрямку. Кожен платить 10-30 рупій залежно від відстані. Найкраще виходити на необхідну трасу і «стопити» такі машини.
Нам спочатку мало вірилось, що в індійський джип (Махіндра) може втиснутися 15 людей, але виявляється так воно і є. Нас, зазвичай, саджали спереду біля водія, тому ми були в привілейованому положенні. В рікшу одного разу втрамбувалося десь 10 людей. Можна також зупинити машину і їхати автостопом у пікапі. Відстані до точок фотозйомки були невеликі, тому в дорозі ми були 10-20 хв.
Що дивитися і де краще фотографувати
Ми поселилися в Чіннаканалі, щоб одного ранку поїхати на схід сонця на найвищу чайну плантацію Колукумалаї (Kolukkumalai tea esstate) та гору Meesapulimala (Месапулімула).
Early morning in the mountain at sunrise with flowing clouds. View on Meesapulimala peak in West Ghats. Kolukkumalai tea estate point shooting. Kerala, Tamilnadu, India
Тут нас зустрів надзвичайний, динамічний світанок над хмарами, які кружляли під нами між вершинами гір.
Підйом о 4.30 себе виправдав.
Дорога до точки огляду і зйомки коштувала 1000 рупій. Це одна година бездоріжжя у джипі, іншим транспортом сюди не потрапити. У ціну входить вартість проїзду у дві сторони і 1,5 години очікування. Машину треба знайти попереднього дня і суворо домовитися про час виїзду, бо можна і недочекатися водія, який собі вирішить запізнитися на декілька годин.
Наш водій розумів трохи англійську, що теж досить зручно.
Щоб скоротити витрати можна знайти попутчиків серед туристів біля готелів чи у кафе.
Біля Чінаканалу є велике озеро, тут щодня можна кататися на човнах і катерах із 9.00 до 17.00.
Перевагою життя в Девікуламі є пішохідна доступність до «моря» із смарагдових чайних плантацій. На карті позначені маршрути для трекінгу.
Перевагою самостійного пересування є те, що можна зустріти працівників плантацій і побачити, як вони збирають чай.
На усі сторони від доріг відкриваються розкішні краєвиди. Із заходом сонця можуть бути «проблеми», бо часто опускається димка, що закриває сонце. Хоча ситуація може змінюватися дуже швидко – за наступною горою вже буде чисте небо.
Муннар, Керала
Ходити тут неважко, бо перепади висот малі. Треба старатися не згоріти на сонці.
Є декілька екскурсій на чайні фабрики, на які можна прийти самому, без туру. На них для іноземців ціна в 5-10 разів вища. Розкажуть, покажуть технологію сушіння чаю, є фотографії і найчастіше дегустаційне кафе. На вибір був чорний, зелений і лимонний чай, свіжа випічка. На фабриці Lockhart між Чіннаканалом і Девікуламом є «плантація полуниць», яка виявилася декількома рядками ягід, які тільки цвіли. Можна піднятися на оглядову вежу.
Від Муннару є тури на Mattupetty Dam, Echo Point, Top Station. Якщо пощастить, по дорозі можна побачити диких слонів. Є зупинка біля дерева із дикими бджолами.
Ціна турів від 400 рупій на рікші від автобусної зупинки в Муннарі. На Top Station – оглядовий майданчик на інший штат, йде державний автобус. Часто все може бути затягнуте хмарами. Водойма біля дамби виглядає як велике озеро. Тут катають на човнах. індійці люблять фотографуватися на фотоні металевих огорож. Echo Point –ще одне озеро, де можна крикнути і почути своє ехо.
На ехо-точці
Цей напрямок нам виявився менш цікавим, хоча дорога живописна.
Ми хотіли купити хороший зелений чай, але це виявилося проблемно. Зазвичай у крамницях якість стає прямо пропорційна ціні. Серед того, що ми пробували, нічого не вразило і гарантій якості нема. Ми не гурмани, на смак усе було звичайним непоганим чаєм. Тут більше в пошані гранульований чай, ніж крупнолистовий, і чорний, ніж зелений.
Зелений чай можна зібрати самому із світло-зелених листочків, підсушити його години три та заварювати.
Бажаючим відвідати Муннар:
- не забудьте взяти кофту та курточку-вітровку, зручне взуття;
- складіть маршрут із точками на оф-лайн картах, бо зв’язок є не скрізь;
- візьміть капелюх, крем і сорочку на довгий рукав від сонця, бо на висоті 2000 метрів дуже легко згоріти.
Каждый раз при просмотре ваших фотографий наполняешься чем-то светлым, солнечным,тёплым. Спасибо, дорогие, что делитесь с нами этой красотой и своими мыслями-идеями.
Про не тающий шоколад, кстати, слышала, разработали его специально для жарких стран. Выяснили, что средняя температура плавления масла какао составляет 34 градуса. Вот именно этот ингредиент и решили заметить на более стойкий к высоким температурам. Остановились на заменителе какао-масла, получаемого из жира семян манго и пальмового стеарина, который начинает таять при 37,5. Ну, не знаю,сейчас идут жаркие дебаты о вреде и целесообразности использования пальмового масла, а насколько я понимаю, стеарин это жир, так сказать твёрдая фракция пальмового масла, которое сейчас куда только не добавляется из-за своей дешевизны.
Так что разделяю ваши сомнения, шоколадом это уже не назовёшь, разве что заменителем, но для сравнения, наверное, попробовала бы, хотя сейчас при усилителях вкуса и картон можно сделать вкуснее любого натурального шоколада. ))
Дякую за таку детальну розповідь, оце так копнула)