Індія Життя

Керала: перші три дні у штаті кокосів і бананів

Розпочинаємо серію щоденних нотаток у нашій подорожі Кералою (у перекладі “земля кокосів”)

25.11.2016 Переліт у Кочі та життя із місцевою сім’єю

Перший день в Індії виявився довгим і насиченим. Переліт на 6500 км через Шаржу виконувала авіакомпанія AirAzia. Посадка була не без пригод. При швидкому зниженні висоту у Діми з’явилася гостра і нестерпна біль над оком, швидше щось неврологічне, яка ще заважала весь день. В цілому все спокійно, в аеропортах легко зорієнтувалися, встигли на рейси, між якими була лише 1 година.

Перші дві ночі ми проведемо в традиційному Індійському будиночку гостинного хлопця Гіі, якого ми знайшли на каучсерфінгу. Із каучсерфіногом взагалі окрема історія. Живе він із сім’єю: бабуся, мама, тато, брат, вони нащадки португальських колоністів, православні християни. Поруч, в інших будинках мешкають теж їхні родичі. Будинок дерев’яно-глиняний із дерев’яними вікнами-ставнями. Нас поселили в гостьовий будинок. На подвір’я веде довга тікова алея, зустрічає пес «Tiger», і дуже багато квітів та екзотичних рослин.

Kochi-5496

Після знайомства із Гіі (по нашому Георгій) ми відправились на зустріч із власницею home stay у Форті Кочі, литовкою Крістіною, із якою ми познайомились ще раніше за рекомендацією. ЇЇ не виявилося дома, спілкувалися із її чоловіком індусом. Він порадив звернутися до свого брат, щоб орендувати квартиру на довгий період. Варіант виявився хорошим, новим, чистим, і затишним, є кімнати для роботи і кухня, доведеться підключати інтернет.

Найбільше витрат першого дня – це транспорт, порадували ціни на фрукти.

Бюджет першого дня 1860 рупій – 28$:

  • 1000 рупій – дві телефонні картки
  • 120 рупій – автобус з аеропорту в Кочі до району Ернакулам
  • 200 рупій – пригода із авторікшою до місця ночівлі
  • 300 рупій – пригода із таксі від житла до історичної частини.
  • 90 рупій  ­- автобус і рікша додому
  • 40 рупій – кокос
  • 80 рупій – 1 кг бананів і 1 кг мандаринів
  • 32 рупії – вода
  • 47 рупій – крем від москітів

Гроші міняли в аеропорту по курсу 1 $ – 62 INR

Телефонний зв’язок.

Сім-карту vodafone, куплену в аеропорту, виявилось не так легко активувати. Після 11:30 з’явилася мережі і треба було зателефонувати на короткий номер 117, назвати своє ім’я, адресу в Індії та в Україні. Ми купили її в аеропорту, радять купувати в місті та платити тільки тоді, коли все запрацює. Підключили пакет даних 2G, який добре працює, в Індії є і 4G.

На ночівлю поверталися майже без пригод, автобусом до району Vyttila і 2-3 км із авторікшою, який знайшов будинок на заплутаних вулицях.

Місцева їжа:

Їли місцеву їжу у наших господарів – залишилися живі-здорові, трохи гостро, але цікаво. «Млинчики – доса» із різними додатками (риба 3-х видів, телятина, капуста, тушковані бананові шкірки…). Дімі запропонували скуштувати місцевий лимонад з перцем чілі, на смак незвичний і гострий, (все минулося добре).

Є великий вибір фруктів, банани багатьох видів, мандарини, кавуни, дині, яблука, ананаси, різні кокоси…

Kochi-5413
Kochi-5393
Kochi-5395

 

Цікаві спостереження:
  • будинки не завжди мають номери, найчастіше імена власників.
  • багато місцевих автобусів не можливо зрозуміти куди їдуть, бо все на Малайнмалі (місцева мова), але є й комфортні помаранчеві автобуси із табло англійською мовою та кондиціонерами.
  • багато комарів, кусаються, трохи, допомагає місцевий крем «odomos», або спіраль, яку підпалюють в кімнаті.
  • досить багато сміття на вулицях, хоча до цього ми були готові
  • люди дуже доброзичливі
  • різниця у часі +3,5 години
  • краще мати дрібні купюри, бо є шанс залишитися без здачі.

У цей день ми знайшли собі постійне житло у Форті Кочі – це історична і туристична частина міста, варіант нам відразу сподобався, але наступного дня вирішили іще подивитися біля моря, у районі Cherai beach.

Kochi-5486

26.11.2015. Про традиції, тепле море і трохи про couchsurfing

Ранок почався фотографуванням традиційного будинку, де ми поселилися по каучсерфінгу, спілкуванням із старшими членами сім’ї, які трохи знають англійську.

Підобід поїхали на пляж. Зустріли чоловіка нашої знайомої, він підказав декілька місць для оренди. Ми їх переглянули, поспілкувалися, але вирішили зупинитися на вчорашньому варіанті, який набагато затишніший і має краще транспортне сполучення, багато цікавих місць поряд. Еді – француз, власник затишного ресторанчику на пляжі Chilli Out Cafe із європейською кухнею і смачними натуральними фруктовими коктейлями. Поряд чистий, малолюдний пляж, і дуже тепле море. Вода не дуже прозора, мабуть через скаламучений пісок.

Вдома нас чекала вечеря, спілкування із сім’єю Kallarikal, у якої ми зупинилися. Нас запросив Gee Varghese. Дуже відкритий і доброзичливий хлопець, колись навчався у Великобританії, має знайомих в Україні та добре обізнаний із європейським життям. Він живе із татом – пенсіонером Boban, мамою Leena Paul – вчителькою суспільних наук, молодшим братом Paul -школярем та бабусею Kunjama, яку називають Ammingi.

Загалом ми на каучсерфінгу залишили загальне оголошення, що плануємо приїхати у Кералу. Я не мала великих очікувань, сподівалась із кимось познайомитися, можливо знайти житло на перші дні. Перед початком поїздки отримала більше 50 повідомлень від людей, які хотіли зустрітися, щось підказати, порадити, поспілкуватися, чи навіть прийняти. Ми були вражені і 2 дні відповідали та перечитували листи.

Бюджет 2-го дня:

  • транспорт – 238 рупій.
  • харчування – 395 рупій.
Біля порту Кочі перед грозою.

Біля порту Кочі перед грозою.

27.11.2015 Переїзд, вечірня прогулянка у Форті Кочі та індійська вечеря із перчинкою.

Ранок третього дня був досить повільним, ми збиралися, снідали, і потім тато Boban підкинув нас до автостанції власним автомобілем.

Тепер ми живемо у home stay “Tag und Nacht”. Це варіант проживання як на довгий так і на короткий період, ніби вдома. Маємо кімнату із душем, велику загальну кімнату, де можна працювати, два балкони, де приємно обідати, чи снідати та скоро впорядкують кухню. Ми збираємося готувати собі самі. Будинок зовсім новий, тут до нас іще ніхто не проживав. Маємо сусіда по поверху. Звуть його Вінсент, він із США, працює тут волонтером в дитячому будинку.

Перед заходом сонця, після відпочинку, ми вирішили далі досліджувати місто. Сьогодні воно відкрилось по-новому, потрапили на вулички колишньої португальської колонії. Тут затишні квартали, багато традиційних магазинчиків із тканинами, аюрведичними препаратами, маслами, ресторанчики, де можуть приготувати свіжу морську рибу, яку ви придбаєте поруч у рибаків. У багатьох колишніх маєтках зараз розташовані готелі, гест хауси, хоум стеї. Знайти житло – не проблема, треба просто ходити та розпитувати. До туристів із рюкзаками підбігають водії рікш і пропонують різні варіанти.

Сьогодні вечерю замовили у господарів будинку. Це був традиційний варіант «талі» – рис із різними додатками (3 соуси, салат, тушковані овочі), хрумкі хлібці. Нам спеціально робили негостру їжу. Сказали, що додали лише 25% спецій від того, що вони звикли. Все було чудово, поки я випадково не з’їла шматок зеленого перцю чилі. Це був перший раз в моєму життя. Сльози – це перша реакція організму, допоміг цукор і вода. Так порекомендували робити, якщо щось занадто гостре. Варіант працює, я швидко відійшла і доїла вечерю із бананами на десерт. Вони, тут кажуть, корисні для травлення.

Бюджет дня:

  • 64 рупії – транспорт
  • 400 рупій – їжа
  • 140 рупій – 12 л бутильованої води.

Про автора

Нінель

Творець яскравих фотоспогадів, тревелблогер

8 коментарів

  • Молодці, я вами пишаюся! Цікаво читати!
    Викладіть ще фото вашої домівки, може вид з балкону) і більше морських фото. Цікаво яке там узбережжя та пляжі.

    • Обов’язково, нову доміву ще добре не пофотографували, а морем так захопилися, що просто забули про це))

  • дуже сильно надихає!!! хочеться подорожувати:)

    • є багато можливостей, було б бажання)

  • Класс! читаю с большим интересом каждый блог, особенно о еде)

  • Так круто описали доступною мовою, що здалося, ніби, я ці дні теж прожила із вами. Із нетерпінням чекаю наступних вражень від вас з країни із перчинкою. )))

  • Дуже цікаво спостерігати за тим, що ви спостерігаєте!!! До гострої їжі думаю з часом звикнете!!!