Осінній дощ навіює меланхолію та думки про літо. Саме тому сьогодні повернулася до фотографій і спогадів про похід в Горгани на г. Хом’як і Синяк.
Окрім незвичних міському жителю гірських пейзажів, я ціную і люблю незвичні зустрічі. Цей похід в Горгани на г. Хом’як і Синяк мав багато приємних моментів. На гірських полонинах Карпат влітку пасуться корови та живуть не лише пастухи, а й сировари у дерев’яних будиночках. З дня у день вони мають одну просту та важливу задачу, доїти корів і варити сир. Їхній повсякденний побут полегшується генератором, ввечері вони слухають музику із радіо, рано лягають спати.
Ранкові турботи починаються із сходом сонця. Не маленьке стадо чекає господарів і вільно блукає просторими полонинами, дає парне молоко і тихо живе своє безтурботне коров’яче життя. Із приходом холодів усі спускаються в село, через гори до господарів.
На полицях готовий сир на весь рік.