Із домашнього та вже рідного Кочі ми перемістилися в енергійний малайзійський мегаполіс. Автострада плавно занурює нас у море із хмарочосів, що розділяють острівки зелені. Все це дбайливо переплетене асфальтованими полотнами.
У кондиціонованому автобусі забуваєш, що ти в спекотній Азії. Здається, що десь у Європі. Пейзаж за вікном відповідний.
На вокзалі ми плавно перепливли у метро. Воно тут добре розвинуте. Симпатичні, прохолодні, а інколи й морозні поїзди швидко доправляють до потрібної станції. Її нам швиденько підказують жителі, допомагають купити квиток, чи показують потрібний перехід. Ми про це навіть не просили.
На станції нас зустрічає хост із couchsurfing (CS). Перші 3 ночі ми жили в гостях у Шахіда із Пакистану. Він вже 6 років працює в Малайзії. Для нього – це найзручніша країна для життя та роботи. Досвід він має суттєвий. Займається консультуванням бізнесу та інвестиціями.
Один вечір спілкування показав, що між долею Пакістану і Україно можна проводити паралелі. Країна зараз відкрита для туризму. Жителі люблять і вміють гостинно приймати туристів. Це була одна із наших найзручніших вписок по CS.
Шахід передав нас наступному хосту. Іще декілька днів живемо у Шарула. Наше нове житло – це творча майстерня, де неформальна атмосфера надихає на роботу, креатив і спілкування.
Шарул смачно готує малазійські страви, фотографує, знімає відеоролики, займається друком на футболках, має двох пухнастих котиків, приймає каучсерферів. Як можна не полюбити таке місце?
Куала Лумпур (КЛ) затягнув нас у своє життя. Ми встигали лише гуляти, освоюватися, дивитися. Приходили додому, вечеряли, розмовляли та лягали спати.
Хоча місто гарне, затишне, але не завжди дружнє до пішоходів. Усі їздять на машинах, тому про тротуари та переходи подбали на скрізь. Ми декілька разів переходили 4 смугові автостради, йшли вздовж дороги на розв’язках втискуючись в край, шукали світлофори.
Ціни в КЛ помітно вищі за індійські. Проїзд в метро 2-4 рингіти (зележно від відстані). 1 рингіт – це близько $0,25. Пішки далеко не зайдеш. Хоча є 4 гілки безкоштовних автобусів GOKL у центрі та через трафік вони можуть повільно повзти.
Поїсти в центрі міста можна 12-15 рингіт ($3-4) на двох. Це будуть страви китайської кухні. Саме її ми зараз для себе більше відкриваємо.
Вода коштує 1 рингіт за 1,5 літри.
Продукти в магазинах в центрі набагато дорожчі ніж не окраїнах. Наприклад, манго в місті 10 рингіт/кг, а на окраїні 4,3 рингіта.
За ці дні ми побачили башти-близнюки Петронас, китайський квартал, малу індію, ходили в ботанічний парк, печери Бату.
Серед безкоштовних місць ми відкрили для себе басейн на 37 поверсі готелю «Регалія».
Сюди варти прийти, щоб подивитися на вечірнє місто, на башти та відчути прохолоду вечірнього вітру. Ще один високий безкоштовний майданчик на даху Traders Hotel, тут знаходиться Sky bar. В той час, як на підйом на башти Петронас коштує $20. Можливо воно того і вартує, але ми відклали це на наступний раз.
В баштах є фудкорт, гелерея, яка нам дуже сподобалася та ще купа різних розваг і, звичайно, магазини різних брендів.
Batu Caves
Ми побували в улюбленому місці туристів та паломництва індійців – печерах Бату. Тут їх 6. Біля найбільшої стоїть позолочений монумант. До місця легко добратися на Komutor train із будь-якої точки міста.
Ось наш перший таймлепс.
До печер Бату ведуть 272 сходинки, які облюбували наглі мавпи.
Біля гори стоїть 43 метрова золота статуя бога Муругана (другий син Шиви). Всередині діючий індуїстський храм, 2 великі зали.
Зараз тут було чисто та малолюдно. Під час свят, кажуть, що навпаки.
Іще декілька фото міста…
Зелена частина міста.
Малазійське весілля
Неочікувано ми потрапили на весілля в Малайзії. Наш хост Шаруль запросив нас приєднатися.
Спочатку пропозиція здалася дивною, хоча ми же знали про традицію азіатів запрошувати усіх на святкування. Для молодих іноземні гості – приємна несподіванка.
Святкування проходить декілька годин із 12 до 4 години дня. Періодично приходять нові гості, а старі розходяться. Таким чином на весілля може прийти близько 1000 людей, якщо населений пункт невеликий.
Гості підходять вітати молодих, фотографуються та пригощяються. Грає жива національна музика. Все проходить під накриттям на вулиці.
Найцікавіше – це весільне вбрання. Ця пара була в усьому білому. Наречений носив меча і цікавий головний убір.